Походження назви Голендри або Чому чехи голендерські?

   Чому товариство чехів села Миколаївки має назву «Голендерські чехи»? А залізнична станція в 5 кілометрах на південний захід від нашого села має таку дивну назву «Голендри»? Чи є зв'язок між цими назвами? Відповідь на ці питання напряму пов`язана з унікальною історією виникнення на Подолії поселення, яке тепер ми знаємо як село Миколаївка.

  В Чехії, ні в минулому, ні тепер, не існує місцевості з назвою «Голендри» чи «Голендери». На топографічних картах XIX ст. назва поселення «Голендри», «Кол. (колонія) Голендров» вже присутня, таким чином ця назва існувала ще до того, як на ці землі прийшли чеські поселенці. Етимологія слова «голендри» в українській мові вказує на назву колоністів, етнічної групи, походження якої приписують то Німеччині, то Нідерландам, а то і Польщі. Першими поселенцями на миколаївських землях були меноніти-колоністи з району ріки Вісли (сучасна Польща), які в свою чергу були нащадками колишніх переселенців з Нідерландів(докладно про це див.публікацію «Передісторія появи колонії менонітів»). То цілком логічно шукати походження цієї назви насамперед в польських джерелах.

  З початку XVI ст. Польща досягла найбільшої могутності й авторитету. До складу Королівства Польського увійшла решта земель хрестоносців та Великого Литовського князівства з обширними теренами України і Білорусі. Загальноєвропейські економічні зрушення, пов'язані із розвитком товарно-грошових відносин, викликали тут складання фільварково-панщинної системи господарства, заснованої на великому земельному володінні і панщинній селянській праці. Ця система зміцнила економічні і політичні позиції шляхти, сприяла успішному розвиткові міст Центральної Польщі, особливо тих, які збували свою продукцію сільським жителям і були розташовані на берегах повноводних річок, насамперед - на Віслі. Цією головною торговельною артерією Польщі експортна продукція (зерно, ліс, льон, вовна, прядиво тощо) доставлялася до Данціга(Гданська), а звідти - за кордон. [1]

   Але для ведення торгівлі по Віслі необхідно було створити людські поселення вздовж всього річкового шляху до Данціга, а цьому стали на заваді суто природні чинники. Повноводна та норовлива Вісла в своїй нижній течії часто змінювала своє русло, а несприятливі погодні умови нерідко призводили до масштабних повеней навіть у середній течії ріки. Спроби заснувати прирічкові села завжди закінчувалися катастрофою та розоренням для поселян, і врешті-решт ніхто з місцевої шляхти більше не наважувався освоїти ці привіслянські землі, незважаючи на щедрі привілеї польської корони. Двохсоткілометровий річковий шлях від Бидгоща до Гданська десятками років залишався у королівській власності, але був майже безлюдним. За освоєння цих земель король Польщі та його васал герцог Східної Прусії в середині XVI ст. виказали готовність надати їх іноземцям, при цьому даруючи їм такі права та привілеї, які поставили б їх в рівень із заможною шляхтою.

   В той же час меноніти Нідерландів зазнали жорстоких переслідувань як з боку католицької інквізиції за релігійні переконання, так і з боку світської влади за обраний спосіб життя. Переважна більшість менонітів проживала в Фрізії та Голландії (історичні області сучасних Нідерландів) та займалася землеробством в низинних та болотистих місцевостях. Вони мали величезний досвід в проведенні меліорації земель, і саме їм польська влада через своїх посередників надсилала сигнали заохочення до переїзду. Починаючи з 1550 року в район міст Грауденца (нині Грудзьондз) та Данціга (Гданськ) емігрувало близько 10 тис. менонітів, які заснували тут численні колонії. Це був перший досвід польської корони щодо залучення іноземних спеціалістів для господарського розвитку своєї держави. На відміну від більшості польських селян, закріпачених польською шляхтою, переселенці були вільними людьми та підпорядковувались лише польському королю. Король та церква гарантували переселенцям свободу віросповідання, на відміну від примусового окатоличення всіх верств місцевого населення держави. Новоприбулі звільнялися від військової служби, мали право вільно розпоряджатися вирощеним врожаєм та худобою, користуватися річковим шляхом без сплати податків. Незважаючи на важкі умови життя, поселенці досягли своїх цілей з успіхом: було прорито сотні кілометрів осушувальних каналів, проведено роботи по укріпленню берегів, висадці дерев, будівництву дамб та вітряків для відкачування води. Хоча повені Вісли і відбувалися в подальшому, та все ж завдяки переселенцям вони вже не мали катастрофічного характеру. Польський король, вражений успіхами та працьовитістю менонітів, пропонував їм все нові і нові земельні ділянки для освоєння. Поступово менонітські поселення з`явилися вздовж всієї течії Вісли та інших річок - Бугу, Варти.

  Поява великої кількості іноземців з правами та привілеями, майже фантастичними для більшості польських селян, не могла залишитися непоміченою для корінного населення Польщі. До цього часу в Польщі з жителів Нідерландів знали лише купців, судноплавців та мінял, більшість яких була родом з найбільш розвинутої області – Голландії. Власне тому і всіх новоприбулих поселенців назвали «голендрами» (Holendry), тобто голландцями, з якої в старопольській мові пішли й похідні назви -«оледри»(olędry), «олендри»(olęndry), «голедри»(holędry).[2]

  З появою менонітів в Польщі зародився і набув правової форми новий різновид земельних стосунків - так зване голендерське право(holenderskie prawo), суть якого в наступному. Власник за символічну плату або взагалі безкоштовно передає землю спілці вільних людей-землеробів в довгострокову або безстрокову власність. Спілка вільно користується результатами своєї праці на отриманій землі, але за користування землею сплачує її власнику фіксований податок(чинш). Спілка може продати надану їй землю або передати її іншій спілці лише за згоди власника землі. За несплату чиншу власник може відібрати у спілки землю лише в судовому порядку. З іншого боку, спілка несе колективну, солідарну відповідальність за порушення умов землекористування окремими її членами. 

   Голендерське право діяло в першу чергу в інтересах короля та великих землевласників – вони гарантовано отримували фіксований чинш незалежно від результатів роботи спілки. На противагу цьому рівень достатку членів спілки напряму залежав від природніх умов та ринкових цін на продукцію. Крім цього власникам землі вже не потрібно було здійснювати тотальний контроль за виконанням умов землекористування – тепер сама спілка контролювала своїх членів та виявляла порушників.        

    Це право, вперше застосоване до менонітів-голландців, в подальшому застосовувалось і до інших іноземних переселенців – німців, чехів, угорців та й самих поляків. Характер земельної ділянки теж вже не мав значення – крім малопридатних земель, по голендерському праву могли передаватися  ліси, озера, гірські луки, та й передача родючих орних земель вже не була рідкістю. Так поняття «голендри» з часом стало більш узагальненим – тепер так називали будь-яке поселення, що засноване на голендерському праві, та його мешканців, незалежно від їх національності.[2] Ще й дотепер на території сучасної Польщі є з півсотні сел, присілків або частин сел населених пунктів та місцевостей з назвою «Голендри» (результати пошуку в польській Вікіпедії [3]) :

Holendry – wieś w woj. lubelskim, w pow. chełmskim, w gminie Dubienka
Holendry (Holendry Paprockie) – wieś w woj. łódzkim, w pow. zduńskowolskim, w gminie Zapolice
Holendry – wieś w woj. mazowieckim, w pow. garwolińskim, w gminie Wilga
Holendry – wieś w woj. świętokrzyskim, w pow. kieleckim, w gminie Chmielnik
Holendry – wieś w woj. świętokrzyskim, w pow. kieleckim, w gminie Pierzchnica
Holendry – niewielka osada/osiedle, obecnie w granicach Krakowa
Holendry – przysiółek wsi Białe Błoto (województwo dolnośląskie)
Holendry – część wsi Podgórze w woj. łódzkim, w pow. łęczyckim, w gminie Świnice Warckie
Holendry – część wsi Zakrzewo Kościelne (województwo mazowieckie)
Holendry – przysiółek wsi Burlaki (województwo mazowieckie)
Holendry – część wsi Wola Baranowska (województwo podkarpackie)
Holendry Baranowskie – wieś w Polsce położona w województwie mazowieckim, w powiecie grodziskim, w gminie Baranów
Holendry Bytońskie
Holendry Chwalborskie – część wsi Domanin (powiat kolski)
Holendry Dobrowskie
Holendry Grabowskie – wieś w woj. łódzkim, w pow. opoczyńskim, w gminie Mniszków
Holendry Jaroszewickie – część wsi Jaroszewice Grodzieckie
Holendry Kozienickie
Holendry Kuźmińskie
Holendry Magnuszewskie – część wsi Przewóz Tarnowski
Holendry Piotrkowskie
Holendry Strzeleckie
Brzezińskie Holendry
Ciążeńskie Holendry – wieś w województwie wielkopolskim, w powiecie słupeckim, w gminie Lądek
Dąbskie Holendry – przysiółek wsi Grabina Wielka
Drążno-Holendry
Gadowskie Holendry
Giewartów-Holendry
Golskie Holendry – część wsi Gocław (województwo kujawsko-pomorskie)
Leszcze-Holendry – część wsi Janczewy
Lubońskie Holendry – część wsi Luboniek
Myśliborskie Holendry – wieś w województwie wielkopolskim, w powiecie konińskim, w gminie Golina
Nockie Holendry
Nowe Paprockie Holendry
Skaszyńskie Holendry – część wsi Skaszyn
Sławskie Holendry – część wsi Węglewskie Holendry, w województwie wielkopolskim, w powiecie konińskim, w gminie Golina
Stare Paprockie Holendry
Szyszłowskie Holendry – część wsi Szyszłowo
Szyszyńskie Holendry
Wąsoskie Holendry – część wsi Wąsosze (województwo wielkopolskie)
Węglewskie Holendry – wieś w województwie wielkopolskim, w powiecie konińskim, w gminie Golina
Wolskie Holendry – część wsi Wiktorowo (gmina Lubraniec)
Wóleckie Holendry – część wsi Wola Adamowa
Wrąbczynkowskie Holendry
Złotkowskie Holendry – część wsi Złotkowy

     В 1787 році Прот Потоцький оселив на миколаївських землях менонітів. Ще раз розглянемо текст  опису містечка Самгородок [4] :

  «Prot Potocki na gruntach Samohorodka osiedlił w 1791 r. Holendrów i wydał im następujący przywilej, potwierdzony przez Stanisława Augusta. «Prot na Złotym Potoku Potocki, wwda kijowski, orderów Orła białego i św.Stanisława kawaler, dóbr Machnówki i Samohorodka z przyległościami dziedzic, nadaję bez żadnej poprzedniczej summ kapitalnych opłaty, grunta za Machnówka leżące, przynależne teraz do Samohorodka, a odtąd Michalin nazywać się mieć chcący, Hollendrom mennonistom z ich następcami prawem wiechnego czynszu.»» 

   Звернемо в тексті увагу на «nadaję … grunta … Hollendrom mennonistom z ich następcami prawem wiechnego czynszu», тобто мова йде про надання земель голландським менонітам з їх нащадками. Новоприбулі дійсно були менонітами з берегів Вісли, і вважаються нащадками переселенців з Нідерландів. Право вічного чиншу є одним з різновидів голендерського права. 

 Наступний фрагмент «osiedlił … Holendrów»  – вказувати на голландців як національність або «голендрів» як іноземних поселенців з голендерським правом власності. 

Переселенці назвали своє поселення «Міхалін»(з наголосом на перше «і»), однак серед місцевого населення ця назва не прижилася, оскільки поруч був хутір(а згодом – панське село) Михайлин, де жили переважно українці та поляки. Українці, слідом за поляками, називали поселення «колонією Голендрів» або просто «Голендрами». Так назва «Голендри» закріпилася за новим поселенням на польських картах XIX століття, а згодом і на російських. В офіційних документах царської Росії в назві поселення теж не було однозначності, зустрічаються назви «Колония Михалин», «Слобода Михалин», «Общество Голандцев Менонистов, поселенных на Михайлинском Степу», «Меннонитское Общество, поселенное в Степу, принадлежащее к селению Михалин».

      В 1868 році почалось будівництво залізниці, що мала сполучити Київ з Одесою. Траса залізниці мала пройти і через землі колоністів. Достеменно невідомо, на які поступки пішли та яку допомогу надавали колоністи будівникам залізниці, однак відомо, що в складі акціонерного товариства, що виконувало підряд на будівництво, було чимало голландских інженерів та підприємців. Назви залізничних станцій та роз`їздів, як правило, походили від назви міста чи села, в якому ці станції будувались. Іноді станції називали в честь поміщиків за значні внески в будівництво. Наприклад, станція Ржеуська в місті Погребище, названа в честь тогочасних власників міста, магнатів Ржевуських, а станція Генріхівка, що в селі Красносілка Бершадського району, названа в честь його колишнього власника Генріха Ліпковського. Якщо поблизу станції знаходилося декілька сіл, то її назва походила від села, чий внесок в будівництво залізниці був найвагомішим. Так, наприклад, станція Кордишівка поблизу міста та вузлової станції Козятин, названа в честь села Кордишівка, що знаходиться за 5 км від станції, незважаючи на те, що села Флоріанівка та Рубанка розташовані набагато ближче.      Ймовірно, внесок колоністів в будівництво був найвагомішим, бо залізничний роз’їзд, що знаходився на південний захід від колонії, отримав назву саме Голендри, а не назву інших навколишніх сіл Лопатин, Заливанщина або Леонардівка(сучасна Голубівка). Згодом роз’їзд перетворився на станцію, а її назва так і залишилася незмінною – станція Голендри, в честь поселення, що існувало на землях сучасного села Миколаївки.

      В 1874 році меноніти продають колонію переселенцям з Чехії та майже в повному складі емігрують з Росії. З точки зору навколишнього суспільного середовища зміна власників колонії залишилася практично непоміченою – одні чужинці, що тримались осторонь та практично не мали зв`язків з сусідніми селами, змінились на інших.  Новоприбулих чехів-поселенців так і продовжували називати «голендерами», а колонію – «Олендри», «Голендри» (саме такі назви фігурують в записах метричних книг Самгородоцького костьолу 70-80-х років ХІХ ст.), а в офіційних документах – «колонія Михалин». Це вносило певні непорозуміння в торгівлі та стосунках з владою, бо назва «Михалин» вже асоціювалась з сусіднім селом Михайлин, а «Олендри» - із залізничною станцією Голендри та виселком біля неї.

     Врешті-решт, в 1891 році царським указом «колония Голендров» була перейменована в «село Николаевское», в честь цісаревича Миколи Олександровича, майбутного російського царя Миколи ІІ. Так почалася нова сторінка історії чеського села під назвою Миколаївка. Зберігаючи память про своїх пращурів, перших чеських жителів колонії Голендри, товариство чехів села Миколаївки має назву «Голендерські чехи».

     Зараз в селі вже нічого не нагадує про існування в цих місцях менонітської колонії. Насильницьке руйнування хуторів в 1940 році та забудова села по соціалістичному плану остаточно стерла усі сліди перебування голендерів. Навіть колишні історичні назви тепер належать селам з власною історією, ніяк не пов`язаною з історією колонії. Не дивно, що коли в 2003 році американські нащадки менонітів-емігрантів побували в Україні в пошуках місць перебування своїх пращурів, вони приїхали… в Михайлин, де їм ніхто і нічого не зміг розповісти. 

1. Історія Польщі. Вікіпедія. (https://uk.wikipedia.org)
2. Witold Przewoźny. OLĘDRZY – ZAPOMNIANA  HISTORIA LUDZI  I  MIEJSC: - NEKIELSKIE OLĘDRY.W kręgu pracy, wiary i nadziei. Praca zbiorowa. Wydawnictwo LoboSoft, Nekla, 2012 r. (www.nekla.pl/download/nekielskie_oledry.pdf)
3. https://pl.wikipedia.org/wiki/Holendry
4. http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_X/247