1874. Перші переселенці з Чехії.Частина 2

    В одній з перших публікацій я виклав список з 200 прізвищами чоловіків, жінок та дітей, який спочатку вважав повним списком перших чеських переселенців, що прибули 1874 року в колонію Голендри. Але в подальшому аналіз метричних книг Самгородецького костьолу та знайдені нові архівні документи дали підстави сумніватися в цьому. В метричних записах, вже починаючи з 1874 року, зустрічаються багато інших прізвищ «Чехов колонии Голендр» - Бальшанек, Рішан, Штепанек, Фогель, Гостін, Кунст, Стейскал, Сухомел та ін. Але коли і як з’явилися в Голендрах ці чеські родини? 
   До того ж знайдена ревізька казка 1858 року показала, що на момент ревізії менонітська колонія Міхалин складалася з 44 домогосподарств, в менонітських джерелах[1] на момент еміграції в колонії вказується 39 садиб. Але в купчих, в документах на прийняття в російське підданство[2, 3] фігурує перелік з 32 власників домогосподарств. А що ж з рештою садиб? Остаточно на проведення подальших пошуків навів документ[4], в якому чеські колоністи прохають надати їм дозвіл на створення окремої селянської спілки колонії Голендр, «расположенной на пространстве 957.2 десятин, состоящей из 42 отдельных, устроенных по заграничному образцу, жилищ, возмещающих 400 душ обоего пола жителей». Тобто, вже в 1876 році кількість жителів в Голендрах вдвічі більша, ніж вважав раніше. 
    Ключ до розв’язання цього питання знайшовся при дослідженні змін російського законодавства щодо іноземних колоністів. 14/26 березня 1887 р. був проголошений указ Сенату, який: а)забороняв іноземцям купувати земельні угіддя поза містам; б)не дозволяв продовжувати на новий строк існуючі акти продажу або оренди землі та в)забороняв передавати землю у спадок непрямим спадкоємцям.  Також цей указ встановлював нові «Правила об обустройстве быта не принявших русского подданства иностранных поселенцев, водворившихся в губерниях Киевской, Подольской и Волынской». Згідно нових правил, такі поселенці мають бути безумовно підпорядковані волосному правлінню та відбувати казенні, земські та мирські повинності нарівні з іншими селянами волості. А за волосними поліцейськими управлін-нями закріплювався нагляд за такими поселенцями, причому особлива увага зверталась на іноземців, що не мають дозволів на проживання в Росії.  Таким чином, положення цього указу не залишали поселенцям іншого виходу, як приймати російське підданство. 
   Припущення, що значна частина голендерських чехів на час введення цього указу ще залишались в статусі іноземців, спонукало перевірити архіви за період, починаючи з 1887 року. І це припущення виявилось вірним! Починаючи з 1888 року Фонд 1 ДАКО містить чимало документів про прийняття іноземців у російське підданство, а з 1890 року серед них зустрічається чимало документів і по чехам з Голендр, зокрема, знайшов такі справи і по родині Штепанеків. 
   Хоча поки що переглянув лише декілька документів, але можна скласти картину по всім голендерським чехам в цілому.
   Група чеських переселенців, що прибула 1874 року в Голендри, була набагато більшою, ніж раніше вказані 200 осіб. Підтверджується те, що родини Франца Штепанека, Йосифа Шпатенка та Йогана Настоупіла прибули в Голендри того ж року та постійно там проживали. Вони разом з іншими чехами в 1874 році також подавали документи на прийняття російського підданства, але тоді Губернське Правління їм відмовило по причині – вони не були в числі покупців земельної ділянки[5]
  Дійсно, по тогочасним законам іноземці могли отримати російське підданство лише через 5 років постійного перебування в Росії, а до того часу повинні були оформити дозвіл на проживання з отриманням документу відповідного зразка. Але група голендерських чехів отримала російське підданство вже в 1875 році, тобто через рік після прибуття завдяки можливості приведення новоприбулих чеських поселенців під дію царської постанови “О водворении чехов на Волыни” від 10 червня 1870 р. Постанова дозволяла приймати російське підданство негайно, без випробувального терміну, однак вона стосувалася лише тих чехів, хто купував землю за власний кошт. Варто звернути також увагу на таку особливість законодавства, що неповнолітні діти іноземців, які народилися будь-де, навіть в Росії, але раніше дати прийняття російського підданства батьками, не ставали російськими підданими автоматично. Вони залишалися в статусі іноземців, яким батьки повинні були в установлений строк оформити дозвіл на проживання в Росії. По досягненню 18-річного віку такі діти повинні були впродовж одного року самостійно подавати документи на отримання підданства. Автоматично російськими підданими ставали лише діти, народжені після дати прийняття російського підданства батьками.
  Цікавою особливістю законодавства було те, що підданство оформлювалося лише на осіб чоловічої статі і документи мали лише чоловіки. Якщо одружений чоловік отримував російське підданство, то його дружина автоматично ставала російською підданою (обоє складали присягу на вірність склалали та ставили підписи), але воно не зберігалось за нею, якщо вона по смерті чоловіка залишалася вдовою або одружувалась вдруге на іноземцеві. Для вдів існувала окрема процедура оформлення підданства.
   Іншій групі голендерських чехів, які не могли купити землю або бажали займатися ремеслом, в 1875 році було відмовлено в отриманні підданства. Для них діяла встановлена законом процедура: спочатку оформити документи на отримання дозволу на проживання, а лише через пять років - подати документи на отримання підданства.[6]
    Чехи Голендрів, працюючи на власній землі чи орендуючи її у своїх співвітчизників, десятиліттями не покидали межі колонії і, вочевидь, усі ці законодавчі тонкощі були для них невідомими. Тому посилення поліцейського контролю в кінці 80-тих та накладання судових стягнень за порушення законів перебування в Росії було для них досить несподіваним. 
   Саме цим можна пояснити наявність великої кількості архівних справ по прийняттю підданства або отримання дозволів на проживання голендерськими чехами з початку 90-их років, та їх відсутність за попередні роки. Деякі архівні справи наводять на думку, що сама процедура отримання підданства була схожа на російську рулетку: хтось отримував громадянство, а комусь відмовлено, іноді навіть без зазначення причин.  Кілька таких історій викладу в наступних публікаціях.

Як підсумок, маємо: 
1) викладений раніше список з прізвищами - це лише частина чеських сімей, глави яких зуміли отримати російське підданство в 1875 році, і не є повним списком перших чеських переселенців, що прибули в Голендри в 1874-му;  
2) Орієновна кількість перших переселенців складала від 300 до 400 осіб. Планую в розділ «Генеалогія» по знайденим архівним документам викласти додатковий список, і оновлювати його в подальшому.

Використані джерела:
  1. Bulletin Grace Hill Mennonite Church 15/04/2011(http://gracehillmc.org/index.php)ю
  2. ДАКО, фонд 280, опис 2, справа 1623.
  3. ДАКО, фонд 280, опис 200, справа 902
  4. ДАКО, фонд 1, опис 295, справа 70299
  5. ДАКО, фонд 1, опис 96, справа 8.
  6. Свод законов Российской Империи 1876 г. Том 9


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

1874. Перші переселенці з Чехії.

Походження назви Голендри або Чому чехи голендерські?

Голендерські чехи: особливості отримання російського підданства

1891. Як Голендри стали Миколаївкою. ч.3, заключна

1891. Як Голендри стали Миколаївкою. ч.1.

1891. Як Голендри стали Миколаївкою. ч.2